теургія
коли народився ісус
три волхви одразу ж побігли до нього з дарами
а той ще до зустрічі з ними
уже встиг благословити землю і небо
україну і карпати
коли помер ісус
найбільше плакали ті
котрі не змогли з ним наговоритися
і бути благословенними
коли помер бог
люди стали у чергу за новим богом
але я цього не відаю
у мене зовсім не варто про це питати
розпитуйте у тих котрих я зовсім не знав:
корнелі й івана федуся і … маріки й олексія
василя і параски андрія філіпа…
teurgia
kiedy urodził się jezus
trzej królowie od razu pobiegli do niego z darami
a on jeszcze przed tym spotkaniem
zdążył pobłogosławić ziemię i niebo
ukrainę i karpaty
kiedy umarł jezus
najgłośniej płakali ci
którzy nie mieli okazji z nim pogadać
i zostali bez błogosławieństwa
kiedy umarł bóg
ludzie ustawili się w kolejce po nowego boga
ale co ja tam wiem
mnie pytać nie warto
zapytajcie tych których nie znałem:
kornelię i iwana fedusia i… marikę i oleksija …
wasyla i paraskę andrija filipa…
сніг землі і сніг неба
коли померла прабаба корнелія
випав сніг такий що діватися було нікуди
хіба ходити з заплющеними очима
вона стояла над піччю варила бульйон
і щойно згорнулася куряча кров – прабаба упала
а потім пішов сніг
жінки шепталися про те як корнеля виходила надвір
і – сонячно чи хмарно – проклинала погоду
голосно на всі горби
і коли чоловіки до цвинтаря розчистили дорогу
то обернулися назад і зрозуміли
що нічого не розчистили
бо ішов не тільки сніг неба
а й сніг землі
але це таке – буває
головне – казав дід петро її син –
що сніг із того часу не зупинявся –
він кожного дня і кожної ночі йде – а ми й не помічаємо
а я питав: як це не зупинився –
глянь у вікно там же літо
а він відповідав: і нащо ти до школи ходиш?!
нічого ти не розумієш
байстре
śnieg nieba i śnieg ziemi
kiedy umarła prababcia kornelia
spadł wielki śnieg i nie było przed nim ucieczki
trzeba by uciekać na oślep
prababcia przy piecu gotowała rosół
wypłynęły szumowiny i upadła
a zaraz potem spadł śnieg
kobiety szeptały po kątach
że kornelia wychodziła na dwór
i – skwar czy deszcz – klęła na pogodę
jej głos niósł się hen po wzgórzach
mężczyźni odśnieżyli drogę do cmentarza
obejrzeli się i dotarło do nich
że nic nie odśnieżyli
bo śnieg padał nie tylko z nieba
był też śnieg ziemi
to się czasami zdarza
najważniejsze – mówił dziadek petro syn kornelii –
że od tamtej pory śnieg nie przestał padać –
pada każdego dnia i każdej nocy – nawet tego nie widzimy
pytałem: jak to nie przestał –
wyjrzyj przez okno jest lato
odpowiadał: i czego was uczą w tych szkołach?!
o niczym nie masz pojęcia
bachorze jeden
найжорстокіші
коли народилася баба катерина
найдобріша людина на всі ці гори
у той день мусив народитися ще й якийсь тиран
як голос і відголос
…але
в одну мить
усе стало зовсім навпаки
коли у якійсь бабиній судині зірвався тромб
і треба нарешті
після всіх цих століть неспокою – визнати
що наші предки жорстокіші ніж ми –
ідуть залишаючи нас на самоті
як сніги – все далі в гори
як пресніги!
і треба нарешті прошепотіти
що коли сніжинка застигає на нашій долоні
стаємо найжорстокішими у роду
Metrofobia (обкладинка польського видання)
okrutnicy
kiedy urodziła się babcia kateryna
najlepszy człowiek w naszych górach
pewnie gdzieś urodził się jakiś tyran
to jak awers i rewers
…ale
w jednej chwili
wszystko się odwróciło
kiedy tętnicę babci zatkał skrzep
po niespokojnych stuleciach
wniosek nasuwa się sam:
jesteśmy potomkami okrutników –
odchodzą i pozostawiają nas samych
odchodzą jak śnieg – wysoko w góry
jak wieczny śnieg
kiedy śnieżka zastyga w dłoni
mówię szeptem
jestem teraz najokrutniejszy z rodu
телевежа
скільки разів я ішов до тебе
телевежо
скільки разів
я налаштовував антену телевізора на тебе
скільки разів о скільки разів
о телевежо-телевежо
тепер ти погордлива
колись останню коляду співали ритуальному дереву
а тепер ритуальній тобі
тепер беруться за руки
і танцюють навколо тебе аби вберегти світ
музику стару грають на старих інструментах
одежу прадідів із поду стягують міль витрушують
твій зв’язок із космосом очевидний
твій зв’язок закономірний
твій іржавий кістяк такий богопороджений
…вліво – ще – ще – ще – забагато –
забагато кажу! – давай назад
він крутить надворі антену
і сірий сніг стає чітким зображенням
твої перші rolling stones стають чіткими
і любов яка буває тільки в індійських фільмах
але буває
і війна котра не минає ніколи але стає чіткою
о моє і ваше життя стає чітким зображенням…
скільки разів я проходив усю цю
перестиглу бузину й наново розквітлу ожину
усі ці дороги розбиті снігами
весь цей цегляно-коричневий і сірий кольори
скільки я разів ішов до тебе
але то сили не вистачає то вода закінчилася
то коляду вже доспівали
то коляду доспівали вже
wieża telewizyjna
ile razy szedłem do ciebie
wieżo telewizyjna
ile razy
ustawiałem antenę w twoją stronę
ile razy ach ile razy
o wieżo telewizyjna
patrzysz na nas z góry
kiedyś ostatnią kolędę śpiewano dla świętego drzewa
a dziś dla świętej ciebie
teraz ludzie chwytają się za ręce
i tańczą wokół ciebie żeby uratować świat
grają starą muzykę na starych instrumentach
szaty przodków ściągają ze strychu strząsają mole
masz nieprzerwaną łączność z kosmosem
odbierasz nadprzyrodzony przekaz
twój rdzewiejący szkielet pochodzi od bogów
… w lewo – jeszcze – jeszcze – jeszcze – za daleko –
za daleko mówię! – z powrotem
wystarczy pokręcić anteną
a szary śnieg nabiera ostrości
widzisz wyraźnie swoich pierwszych rolling stonesów
i miłość która zdarza się tylko w bollywoodzkich filmach
ale się zdarza
widzisz wyraźnie wojnę która nigdy się nie kończy
nasze życie przestaje śnieżyć
ile razy brnąłem przez ten
przekwitły bez i świeżo rozkwitłe jeżyny
drogą rozmiękłą od śniegu
w szarościach i brązach
ile razy do ciebie szedłem
ale czasem sił brakuje czasem woda się kończy
czasem po odśpiewaniu kolędy
już więcej kolęd się nie śpiewał
przełożył Marcin Gaczkowski
zredagowała Agnieszka Rembiałkowska
Запрошуємо послухати поезію в звуковому файлі — читають Мар’яна Кріль і Марцін Ґачковський
МҐ